Про насІсторія журналуБлагодійний фондПроектиГалереяКонтакт
Феномен збірної України з боксу
Понеділок, 25 лютого 2013 21:35 Спорт і туризм Автор Христина ГОЛОВКО   

Українські богатирі стали відкриттям Олімпіади-2012Непереможна команда, могутні та відчайдушні козаки, команда мрії! І як тільки не називають українську збірну з боксу. Українські боксери повернулися з Лондона із 5-тьма олімпійськими нагородами. 2 бронзи Україні забезпечили Олександр Гвоздик і Тарас Шелестюк, срібло виборов Денис Берінчик, «золотими» ж стали — Василь Ломаченко та капітан збірної Олександр Усик, який виступав за суміжний залік Львів-Крим.

Для українських боксерів Олімпіада Лондона запам’яталась не лише медалями, але й скандальними рішеннями суддів. Хоч це не завадило національній збірній посісти перше командне місце, впевнено перемігши господарів рингу — британців, також традиційних фаворитів Олімпіади — Кубу, Росію та Казахстан.

Що стоїть за феноменом такого неймовірного успіху? Як і хто тренував збірну? Чому боксери, як на диво, усі релігійні та патріоти? Спробуємо дати бій усім запитанням!

Раунд перший

Усе почалося ще з чемпіонату світу в Баку (2011), на якому хлопці здобули 4 золоті та одну срібну медаль. Не оминули й курйозів із суддями. В 1/8 фіналу українському боксерові Василю Ломаченку у бою з бразильцем Робсоном Консесайо зарахували поразку.

Федерація боксу України подала протест, після чого перемогу присудили українському боксерові. Так Василь завоював золото, ставши дворазовим чемпіоном світу з боксу. Опісля на Україну чекав справжній боксерський бум, тисячі хлопчаків пішли у боксерські секції.

Справжній герой Олімпіади і символ української команди — Олександр Усик
Справжній герой Олімпіади і символ української команди — Олександр Усик.
Олімпійський чемпіон Василь Ломаченко гордо несе український прапор
Олімпійський чемпіон Василь Ломаченко гордо несе український прапор.

Увагу преси, суддів і навіть самого AIBA привернули наші медалісти. Проте у Лондоні теж не обійшлось без оказій. На Олімпіаді Україна подавала аж 3 протести, але їх відхилили. Як пояснює суддівська колегія, за відсутності серйозних підстав.

Спочатку скандальний поєдинок Євгена Хитрова, у якому перемогу після завданих українцем двох нокдаунів присудили англійцю Ентоні Огого. Україна двічі подавала протест, однак безрезультатно. Євген Хітров поїхав додому без медалі. У боротьбі в 1/4 пробивні удари роздавав Олександр Гвоздик, неозброєним оком було видно перевагу українця, та після гонгу на таб­ло чомусь з’явився рівний рахунок. Перевагу віддають казаху Аділбеку Ніязімбетову. Гвоздик отримує бронзу. Україна знову подає протест і знову залишається без позитивної відповіді.

Скандали з українськими боксерами стають міжнародними, питання зміни системи суддівства виносить на розгляд AIBA.

Але навіть такі курйози не завадили успіхам наших боксерів. На їхні виступи у Лондоні покладали великі надії та косо поглядали водночас. Втім, це вже не важливо, в історію не увійдуть підкилимні справи, всі запам’ятають волю до перемоги наших хоробрих хлопців.

Раунд другий

Витанцьовуючи на рингу Лондона козацького гопака, здається, так легко привезти 5-ть медалей, але все не так. Боксерам на шляху до Олімпіади за омріяною медаллю довелось пройти 7 надзвичайно виснажливих спортивно-тренувальних зборів. Щоденні багатогодинні тренування, відпрацювання комбінацій, комплексні фізичні навантаження — все це лише половина із неординарної різнопланової підготовки тренерського складу під керівництвом Анатолія Ломаченка та Дмитра Соснов­ського. Мені пощастили особисто побувати на передостанніх зборах боксерів на олімпійській базі у Тисовці, що у Карпатах.

Розклад дня боксерів вражаючий. Щодня вони прокидались о 8:00. Ранкова зарядка, крос, силові навантаження, обіднє та вечірнє тренування… Олімпійці працювали на результат по 6 годин на день. За підготовкою українських спортсменів уважно стежила ціла команда професіоналів. Окрім тренерів, зі спортсменами працювали лікарі та психологи. Адже для перемоги на рингу потрібні не лише досконала фізична підготовка, а й міцне здоров’я та стійкий емоційний стан.

Раунд третій

Збірна України з боксу не лише команда, а й боксерська сім’я. У цьому я особисто пересвідчилась у Тисовці. Усі хлопці найкращі друзі, вони разом усюди: і на тренуваннях, і на зборах, і навіть у рингу. Зв’язавшись по Скайпу під час Лондонської Олімпіади з одним із учасників збірної Павлом Іщенком (який, на жаль, поступився в першому поєдинку), я дізналась, що хлопці усією збірною приходили на бої один одного, переживали, не за себе, а за товариша по команді, викрикували підказки та голосно скандували.

Усі боксери збірної — патріоти своєї країни, у Лондоні їх впізнавали по козацькому чубу. Після перемоги хлопці гордо піднімали синьо-жовтий прапор над головою, співали національний гімн і навіть пританцьовували гопака.

Вражає і надзвичайна релігійність боксерів. На кожен бій спортсмени одягали на шию дерев’яні хрестики, на рингу хрестились, а в моменти очікування рішення суддів хлопці зізнавались журналістам, що просили Бога про справедливість. Навіть у Лондоні хлопці відвідували церкву, зізнався головний тренер збірної Дмитро Соснов­ський.

Гонг — перемога

Українські боксери набиратимуться сил у колі родини та друзів. Попереду — нові нескорені вершини, які неодмінно здолають справжні козаки, успіх яких формується у надзвичайній праці над собою та непереборному бажанні перемогти.

 

Нове число

Прес-Центр
Банер
Банер
www.leleky.org
Банер
Банер
Банер
Культурна Україна. Каталог сайтів ЛітПорталу Проба Пера