Про насІсторія журналуБлагодійний фондПроектиГалереяКонтакт
Країна мрій
Неділя, 24 січня 2010 13:54 Наука і життя Автор Юрій МЕЛЬНИК   

Юрій Мельник, НАСАСполучені Штати Америки — країна, в яку стікаються у пошуках щастя люди з усього світу. Звісно ж, ми знаємо, що вабить їх туди: безмежні перспективи, свобода, долари, расова терпимість, двохсотлітня демократія, урбаністичні краєвиди неземної краси. Але в душу закрадається сумнів: що довше блукаєш склопластиковими лабіринтами небосягів, хайвеїв та мегамаркетів, то виразніше постає думка, що все це несправжнє, що ця країна — повітряний замок.

Не знаю як вам, а мені видається, що історія США займає занадто короткий проміжок часу для такої великої кількості запитань без відповідей... Прийнято вважати, що в листопаді 1941 року японські війська атакували американську воєнно-морську базу Перл Харбор, завдяки чому США були так доречно для себе втягнені в Другу світову війну, щоб через чотири роки вдало закінчити її в рядах переможців, не зазнавши при цьому серйозних втрат (навпаки, знач­ною мірою збагатившись фінансово). З плином часу лише зростає кількість тих, які вважають напад «японців» на Перл Харбор інсценізацією, яку організував Білий Дім. Не будемо перераховувати всі аргументи, якими вони керуються, про них написано вже чимало. Зазначмо лише, що Сполученим Штатам було життєво необхідно, аби Японія здійснила цей напад.

Інша біла пляма в історії США — вбивство президента Джона Кеннеді, а згодом — його брата Роберта (який, якби не куля в голову, скоріше за все став би президентом 1968 року). Обидві судові справи були зведені до абсурду: розслідування і не ворухнулося, щоб виявити замовників, мотиви, що спонукали вбивць залишилися невстановленими, офіційні заяви обмежилися банальностями. Було зроб­лено все, щоб відхід родини Кеннеді з політичного життя країни громадськість сприйняла як веління Небес.

Хоча тільки сліпий може не бачити у цих вбивствах цілеспрямованого знищення родини, яка зробила величезний вклад в побудову американської наддержави, але яка стояла на заваді комусь, хто волів мати на президентському кріслі слабохарактерну, полохливу, не здатну на самостійні рішення маріонетку.

Третій приклад — 11 вересня 2001 року. Подумати тільки: два супермаркети впали і Білий Дім отримав пречудовий привід завойовувати непідконтрольні йому держави. Американські матері почали спокійніше відпускати своїх синів-солдатів в Ірак, в Палестину, Афганістан чи ще кудись, адже ті воюватимуть там проти тероризму і заради миру в усьому світі. Виходить, 11 вересня було на руку мілітарним амбіціям США. А що після цієї атаки отримав Бен Ладен? Аналогія з Перл Харбором очевидна.

Утім влітку цього року на слуху був інший важливий момент в історії Сполучених Штатів, який теж, як і наведені вище, обріс сумнівами і запитаннями. 20 липня виповнилося сорок років від дня славнозвісної висадки американських астронавтів на Місяць. Відзначення круглої річниці тріумфу американської космічної науки в США було подією досить-таки помітною. Газета «Washington Times» виступила з вельми цікавим матеріалом, спровокованим повідом­ленням на російському телебаченні, за яким факт висадки астронавтів на поверхню Місяця не є таким вже й беззапереч­ним. «Washington Times» пояснила це повідомлення небажанням росіян миритися з поразкою: «Коли Ніл Армстронг ступив на поверхню Місяця, для Радянського Союзу це була перша поразка від США в космічній гонці. Минуло сорок років, а пам’ять про цю невдачу, схоже, досі гнітить російську душу».

Одним із найяскравіших виразників цього російського пригнічення є Юрій Мухін, сучасний російський журналіст, письменник, редактор газети «Дуель», який у своїй книзі про політ американців на Місяць украй саркастично описує це космічне досягнення, звівши його до спільного проекту Американського уряду, НАСА і Голівуду. Як наголошує Ю. Мухін, в космічній гонці СРСР залишив Америку далеко позаду, тому остання вирішила врятувати свій престиж у такий нечесний спосіб.

Білл Кейсінг
Американський письменник Білл Кейсінг — автор теорії «місячної змови».

Проте, що дуже важливо, вперше запідозрив американський уряд і НАСА у фальші не заздрісний росіянин, а саме американський дослідник. Ще 1976 року письменник Білл Кейсінг видав книжку «Ми ніколи не були на Місяці», у якій навів декілька важкоспростовних аргументів щодо фіктивності цього польоту. Насамперед — фотографії, які нібито привезли Армстронг та Олдрін з Місяця. Майже на кожній з них монтажери припустилися грубих помилок: американський прапор, який ефектно тріпочеться на вітрі, хоча у вакуумі нічого подібного бути не могло, відсутність на знімках зірок, геометрично неможливі тіні предметів і багато іншого. Також Кейсінг доводить, що здійснити такий політ в ті роки було неможливо технічно. Теорія Кейсінга отримала широкий розголос. Чимало дослідників розвивали її, наводячи нові докази фальсифікації, найвагоміший з-посеред яких — масові звільнення співробітників Центру космічних досліджень до і після польоту Армстронга (в тому числі — незрозуміле звільнення Вернера фон Брауна — світила американської космонавтики). Очевидно, проводилась чистка рядів від людей, які віддавали перевагу правдивим космічним дослідженням.

Вернер фон Браун
Головний конструктор ракети «Сатурн-5», яка виводила на орбіту всі «Аполлони», Вернер фон Браун. У 1970 році, в розпал місячної програми, його звільнили з посади директора Центру космічних досліджень ім. Маршалла й відсторонили від керівництва ракетними розробками.

Американський журналіст Пауль Якобс написав про книгу Кейсінга: «Можливо, Білл Кейсінг божевільний. Але його версію місячної програми треба читати і вивчати уважно. Бо якщо це правда, то пояснює багато непояснених містерій і таємниць. Якщо Кейсінг має рацію, нас всіх обдурили знову». Наприкінці своєї репліки Якобс додав «знову». Не можемо знати точно, на що він натякав, але дуже ймовірно, що на ту ж саму тенденцію, про яку оце розмірковуємо ми з вами. Не всі американці настільки вузьколобі, як може видаватися їхній владі, дехто з них ще щось тямить. Але основна маса жителів Сполучених Штатів переконанa, що 11 вересня 2001 року Бен Ладен здійснив терористичну атаку на Нью-Йорк, тоді як для решти світу це давно спростовано. Американці досі вірять в офіційну версію Перл Харбора, як і в офіційну версію смерті братів Кеннеді. Звісно, що на тлі цих містифікацій один із найсерйозніших предметів їхньої національної гордості, пілотований політ на Місяць в липні 1969 року, виглядає доволі правдоподібно. Ми не маємо достатніх підстав заперечувати факт польоту, але принаймні фотографії, нібито зроблені на Місяці, таки є підробкою, — це довели дослідники, — до того ж, підробкою недбало виконаною. А вже виходячи з цієї констатації, можна сміливо стверджувати, що американська влада обдурювала власний народ, — а заразом і весь світ, — виготовляючи ці фальшивки (і, що найсумніше, продов­жує це робити).

Закінчити хотілося б одним із найвідоміших висловів Авраама Лінкольна, американського президента, який, як бачимо, відчував, що в майбутньому влада в його державі може потрапити в недостойні руки: «Можна обдурювати частину народу весь час. Можна обдурювати весь народ деякий час. Але не можна обдурювати весь час весь народ».

 

Нове число

Прес-Центр
Банер
Банер
www.leleky.org
Банер
Банер
Банер
Культурна Україна. Каталог сайтів ЛітПорталу Проба Пера
 
voduvsem.ru игровые аппараты вулкан онлайн