Число1. Червень 2009
|
За те, щоб у пологовому будинку з Вами, новонародженим добре поводилися медсестри, їм необхідно заплатити. Минає кілька років і Ваші батьки знову змушені запхати кількасот гривень у кишеню недобросовісному бюрократові, щоб Вас прийняли до дитячого садка. Ще декілька років — і Ви йдете в середню школу, де вперше в житті безпосередньо стикаєтеся з легкою формою освітнього абсурду: якщо Ви не особливо успішний учень, ваша мама змушена час від часу носити до школи цукерки чи коньяк, щоб Вам накидували два-три бали з недоступних Вам предметів. Вже у середній школі Ви починаєте звикати до корупції (і до її різновиду — непотизму, який у нас частіше називають кумівством). Але така корупція — просто квіточки порівняно з тим, на що Ви натрапляєте у вищій школі. Вступ до неї декому обходиться в кругленьку суму.
Т. Г. Шевченко Свобода. Так уже склалося історично, що свобода завжди була результатом боротьби: то проти рабства, то проти окупації й національного шовінізму, тепер — проти політичного, інформаційного, інтелектуального поневолення і, знову ж, новонаверненого рабства. «Дерево свободи потребує крові патріотів», — знаменита сентенція недвозначно передбачає героїзм і пожертву. Але в ім’я чого? Часті наслідки перемоги — відчуття порожнечі осягненого й невміння закріпити те, за що боролися. І ось вона — одвічна філософська дилема. Примарність поняття «свобода» ріднить його з роздумами про потойбічне життя: вірю, бо неможливо.
|
У сучасному світі, однією з головних ознак якого є мобільність, багато українців працюють за кордоном, ще більше мають там родичів чи знайомих або ж шукають інших можливостей виїхати. Народити дитину в іншій країні дуже часто означає мати право залишитися. Тож за таких умов багатьом доводиться шукати причини і підтвердження того, чому варто народжувати в Україні.
Емма Андієвська із тих митців, які цікаві такою ж мірою, як і їхня творчість. Вона не залишає читачеві нагоди для третього ставлення: або ти входиш до її творчої реальності та сприймаєш її тотально, або навіть не намацуєш дверей і залишаєшся при нерозумінні. Інакше б не було одним із основних запитань до авторки: «Як читати Ваші поезії?»
Коли є змога розглядати доленосні історичні події крізь призму бачення однієї людини, це неминуче додає історії драматичності. Спогад — двигун історії, історії без ретуші, історії, яку неможливо підробити, звівши її до спільного знаменника і відкинувши свідчення тих, хто бачив минуле зсередини.
Світ мерехтить перед нашими очима, наповнений порожнечею подій. Натовп вулиць, гудіння автомобілів, суперечки та нарікання невдоволених громадян, безтурботність п’яної людини серед різноголосого гамору. Заклопотана хода бізнесових костюмів й не менш заклопотаний рух чорних монаших підрясників. Все змішалось у суцільну безконечну й беззмістовну... цілеспрямованість.
Єсть на світі доля,
Про «чуму ХХІ століття» розмірковують студенти-журналісти. Запрошуємо до розмови усіх небайдужих
2 лютого 1929 року у Відні Конгрес Українських Націоналістів прийняв УСТРІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ. У ньому задекларовано:
