|
|
|
 Сучасна фінансова криза, причиною якої була легковажність та безконтрольність надання кредитів американськими фінансовими інститутами в галузі нерухомості, довела до великих втрат і банкрутства банків спочатку в США, а потім в Європі та в Азії.
Ця фінансова криза спричинила втрату довіри не тільки до менеджменту кредитно-фінансових інститутів, але теж і до державних установ, які не виконали своїх контрольно-наглядових обов’язків.
|
|
|
|
 Піднімаючи келих іскристого напою з традиційним тостом за Успіх, чи завжди ми уявляємо, що ж врешті-решт може бути реалізоване: подвиг, праця на благо суспільства, продовження життя людини, генерація нових ідей, значні наукові здобутки чи щось абсолютно протилежне й неприйнятне? Як підкинута монета одночасно перебуває у двох квантових станах, що непередбачувано змінюються залежно від «експериментатора», так у кожного з нас своє розуміння Успіху — залежно від мрій, бажань, можливостей, способів втілення. Відтак і результати оцінюють по-різному.
|
|
|
|
 Рівно 56 років тому з’явився перший номер щомісячного журналу «Листи до Приятелів», що його за кордоном видавав відомий філософ, публіцист, громадсько-політичний діяч Микола Шлемкевич. Провідною ідеєю філософії та публіцистичної творчості видатного майстра слова, шляхетної думки і реального чину (книги, участь у багатьох організаціях, виданнях, створення Українського Публіцистично-Наукового Інституту та ін.) був пошук правди. Переконаний ідеаліст, він прагнув до здійснення ідеалів Тараса Шевченка та Івана Франка про добро, правду і красу, про нову українську людину, озброєну ідеєю національної свідомості й соборності. М. Шлемкевич шукав нових шляхів для українського суспільства, для його морального зміцнення і державного оформлення.
|
|
|
|
|
 Мозаїка студентських опіній (ІІІ курс)
Серед студентських відповідей на це інтимне і неймовірно складне запитання було все: відвертість і пиха, альтруїзм і егоїзм, вагання і готовність, приклади з власного досвіду і відповіді питанням на питання, і як багато крилатих висловів! Словом, палітра думок настільки калейдоскопічна, що вважаємо за доцільне подати просто мозаїку різних опіній, без жодних коментарів, — в них і так все сказано. Втім, також зауважу, що з-поміж тих (того), заради кого (чого) готові жертвувати, вказано таке (у порядку спадання): Бог, батьки (найчастіше мама), діти (власні діти, сироти), рідні, кохані, друзі, неповносправні, бідні, безпритульні (люди й тварини), держава, добро, ідея, благородна справа, справедливість, щастя, спокій на Землі тощо. З-поміж того, чим ладні жертвувати (найпоширеніше): життям, здоров’ям, часом, кар’єрою, освітою, увагою, матеріальними благами (грошима, їжею, одягом, взуттям), комфортом (задоволенням своїх потреб), мріями, честю, талантом, розумом, енергією, кров’ю, звичками…
|
|
|
|
 Відеоблог президента Росії, як і реакція на його звернення, вкотре стали виявом незрілості сучасних політиків, їхньої неготовності окреслювати явища, які в політиці є надчасовими, спільними для різних епох і народів. За усім цим не важко побачити елементарну невдячність перед спадщиною політичної філософії людей, які зуміли глянути на кілька десятиліть, а то й століть наперед, запропонувати універсальні принципи міжнаціональної співпраці, переконати, що любов до ближнього можлива й на політичному рівні. Серед таких особистостей — легендарний редактор польськомовної «Культури» (Париж) — Єжи Ґедройць.
|
|
|
|
 З-поміж істин, вистражданих історією людства, для нас, українців, константним має стати таке розуміння й сприйняття: МИ НЕ ЗМАРНУВАЛИ СВОЄЇ ІСТОРІЇ. Різними способами і з різних принагідностей про це нагадували речники нації. Під сучасну пору вбачаємо свій обов’язок наголосити на цьому з кількох причин.
|
|
