Триває війна за землю! «На наших очах відбувається страшна боротьба, яка не має ніякого порівняння з усіма цими політичними баталіями», — думки відомого філософа Сергія Кримського стають дедалі актуальнішими у глобальному вимірі. Україна із майже семи відсотками світових запасів чорноземів стає епіцентром боротьби. Підтвердження — публікації у провідних медіа світу: Der Spiegel, BBC, The Guardian. Зокрема, статтю «Страхи за найбідніші країни світу, бо багаті швидко захоплюють у них землі для вирощування продуктів» The Guardian ілюструє важливою для розуміння картою, на якій серед Росії, Казахстану, країн Африки — Україна.

Автор статті, відомий журналіст-еколог Джон Відаль пише: «Захоплення сільськогосподарських земель у найбідніших країнах багатими країнами та транснаціональними корпораціями є пришвидшеним, набуває загрозливих масштабів. Новий звіт ООН та аналітики в Індії, Вашингтоні та Лондоні оцінюють так: щонайменше 30 млн га придбані для вирощування їжі для Китаю та країн Перської затоки. І це стосується придбання не лише в таких країнах із родючими землями, як Бразилія, Україна, але і в Камеруні, Ефіопії, Мадагаскарі та Замбії.

Як зазначено у звіті, ціна на землю зростатиме. Деякі найбільші у світі компанії з виробництва їжі, фінансові корпорації та виробники машин почали інвестувати в землю. Alpcot Agro (із Швеції) купив 120 000 га в Росії, South Korea’s Hyundai заплатив $6,5 млн Khorol Zerno, який володіє 10 000 га у Східному Сибіру, а інвестиційний банк Morgan Stanley придбав 40 000 га в Україні. Згідно з даними американського аналітичного центру Міжнародного інституту із досліджень харчової політики, від 20 до 30 млрд доларів щороку витрачають багаті країни на купівлю землі в країнах, які розвиваються.

Глобальна продовольча криза лише в зародковому стані. Справжня війна за харчі у світі розпочнеться незабаром. Адже, за даними ООН, потреба у зернових до 2030 року зросте на 50%, а до 2050 року — уже на всі 100%. Як прогнозує більшість експертів визнаних організацій, населення планети у середині ХХІ сторіччя сягне 9,5 млрд осіб. Зазначмо, що при сьогоднішніх 6,5 млрд тиск на природу шалений, не вистачає землі, води. До того ж — глобальні зміни клімату.

Погляньмо на ситуацію в Україні. Боротьба за родючі землі сільськогосподарського призначення розпочалася давно. Міжнародні компанії шукають різні схеми для придбання землі. Щоб узаконити награбоване, необхідно лише зняти мораторій із продажу земель сільськогосподарського призначення. Тоді в умовах «демократії» та глобального ринку відібрати чи то у латифундистів, чи то у ТНК землі, щоб прогодувати українців, буде юридично неможливо. Може скластися ситуація, коли українці голодуватимуть, маючи найродючіші чорноземи. Джеймс Мейс, відомий дослідник українського Голодомору, попереджав про новітнє лихо у статті «Трагедія, що назріває» (День. — 2004. — 24 лют.) ще кілька років тому. Він порушив украй важливу проблему — наслідків необдуманого продажу землі. «Селяни, які, по суті, перетворилися на рабів згідно із сталінською версією соціальної справедливості, залишились ні з чим. А тепер, здається, їх готують до виселення із землі, яка годувала їх та їхніх прадідів».

Українські вчені говорили про цінність землі для України як стратегічного ресурсу, дарованого Богом. Це як нафта для Арабських країн, Брунею чи Азербайджану. Тільки нафта має здатність вичерпуватися, а земля — НІ. Хоча зниження родючості ґрунтів може перетворити наші чорноземи на асфальти. Тому думайте самі — що робитиме Україна якщо замість оренди продаватиме по 100 000 га різним країнам. Продала і все?

Закон про мораторій на продаж землі, дія якого закінчується 1 січня 2010 року, де-юре є основним стримувальним чинником скуповування українських чорноземів іноземцями. Де-факто на українських полях уже давно господарюють іноземці, переважно впливові транснаціональні корпорації.

Політики втягнуті у «священну війну» — вибори-2010. Усі обіцяють забезпечити гідне життя кожному. Однак вже зараз видно, що бачення розвитку потенціалу чорноземів у кожного різне. Президент «за» перетворення землі на товар, Голова ВР — «проти», а Тимошенко — остаточно не визначилася. «Не ЄС, не НАТО, не долар, а українська земля — наша перспектива», — так думає кожний чесний і турботливий українець. І справді, з введенням ринку землі «дехто намагатиметься легалізувати землю, яка вже давно перейшла у їхню власність».

Продаж землі — миттєвий виграш для олігархічних груп, програш для держави. 50 найбагатших олігархів, які не зникають із рейтингу журналу «Корреспондент», фактично відібрали у нашого народу більшість корисних копалин, що приносять мільярдні статки їхнім власникам. Залишився чи не найстратегічніший ресурс — земля. Бережімо її як зіницю ока!

Водночас нагадаємо Шевченкове:

«Не дуріте дітей ваших,
Що вони на світі
На те тілько, щоб панувать...»

Відплата неминуча!