Місто Єкатеринбург, яке є столицею Уралу та центром Свердловської області, розташоване фактично на кордоні двох частин світу. Один із пам’ятників «Європа-Азія» встановлений на відстані 17-ти кілометрів від міста. В його основу закладені камені, які символізують єдність двох частин світу, один привезли з найзахіднішої точки Європи — миса Рока, інший з крайньої східної точки Азії — миса Дежнєва. Ця стела є улюбленим місцем туристів. Кожному кортить побувати одночасно в Європі та Азії.

А ким вважають себе самі єкатеринбуржці, які постійно мешкають на перетині двох «світів» і двох культур, — європейцями чи азійцями? Ми поспілкувалися зі студентами вишів Єкатеринбурга.

— Я, без сумніву, азійка, — говорить першокурсниця, мешканка Республіки Башкортостан, Надєжда Ґаврілова. — І напевно, зрозуміла це тільки тепер, оскільки переїхавши з Башкирії сюди, відчула, що в мені дуже сильне тюркське начало, незважаючи на те, що тюркських коренів в мене немає. Я на чверть удмуртка, а на інші три чверті — росіянка. Тобто в мене угро-фінські корені, нібито тяжіння до Європи. Але мене не тягне до цієї групи. Я, напевно, всотала в себе башкирську, тюркську культуру. А оскільки башкири протягом довгого часу були кочівниками, то цей дух, це прагнення до волі, любов до простору для мене дуже близькі. Думаю, це не характерно для європейців, які звикли жити в невеликих будиночках, «шпаківнях», їм не потрібен простір. А тут, коли опиняєшся в якомусь закритому тісному просторі, відразу хочеться кудись на волю, в гори, ширяти як беркут, як орел. У фільмі про моє місто, який я зняла нещодавно, є такий кадр — летить беркут над нашими полями, лісами, горами, річками. Я усвідомлюю, що без цього жити не можу, і навіть зникає прагнення до великого міста, бо в мене є корені, до яких мені прищепили любов в дитинстві. Навіть якщо по крові я не башкирка, але на рівні підсвідомості — це мій рід, моя фортеця. Я вважаю себе азійкою, бо в мене є тяжіння до витоків.

Про свої погляди розповідає четвертокурсниця, мешканка Свердловської області, Іріна Кісліцина:

— Я впевнено можу сказати, що я не вважаю себе ні європейкою, ні азійкою. Бо саме на Уралі дуже важко визначитися, адже тут дуже особливі місцеві нюанси, ментальність, традиції, через які абсолютно неможливо віднести цей регіон до Європи. Тут, буз сумніву, не Європа, і думаю, що Урал ніколи не буде належати до тієї традиційної Європи, яку ми знаємо. Але я не можу сказати, що Урал — це Азія (саме центральна частина Уралу — Єкатеринбург, Челябінськ), це Росія. Це окремий організм, це і Європа, і Азія, змішані, перемішані, тисячі разів перехрещені.

Європою «по суті» можна вважати частину Росії, яка охоплює Москву та Санкт-Петербург, — каже Іріна. — Тому що, як відомо, саме ці мегаполіси об’єднують в собі колоси промисловості, економіки та дещо загальної культури, яка відповідає європейському рівневі. Вся інша територія Росії, яка належить до Європи, лише географічно європейська.

Своїми думками ділиться студентка п’ятого курсу, мешканка Свердловської області, Валєнтіна Ярославцева:

— У мене немає відчуття, що я живу на кордоні Європи і Азії, окрім того, що є різні пам’ятники вздовж уральських гір. Тому мені важко себе ідентифікувати суто з одним чи іншим народом. Ми і не азійці, і не європейці. Але думаю, що все-таки ми ближчі до європейців за зовнішністю, стилем життя, не знаю, чи мислимо по-європейськи, бо в Європі ніколи не була. Але людей з Європи я могла би зрозуміти, бо в них такі ж будинки, така ж електрика, ті ж магазини, — все звично, все знайомо. А от у східних людей і характер, і вдача інші. Я навіть не знаю усіх корінних народів Росії, вони були б для мене дивними. Звичаї людей з Сибіру, Якутії, Камчатки мені взагалі незрозумілі. Їхній стиль життя більше азійський. Там навіть уже проживають люди з азійською зовнішністю, не схожі на нас.

На мою думку, політика, економіка Росії орієнтується на Європу, співпрацюємо з Євросоюзом, — говорить Валєнтіна. — Але відомо з історії, що в Росії переважає азійський східний стиль правління, царизм. Ми прагнемо в Європу, а менталітет у нас азійський.

Про належність до європейської чи азійської частини населення розповідає студентка четвертого курсу, мешканка Удмуртської Республіки, Вєра Золотарьова:

— Від народження я вважаю себе удмурткою. А удмурти — це народ, який належить до угро-фінської групи. Я вважаю себе європейкою, хоча всі мої європейські друзі, в тому числі і українці, вважають мене азійкою за мої, як їм здається, вузькі очі. Я не вважаю, що в мене вузькі очі, хоча моя зовнішність характерна для удмуртського народу. В Європі все набагато зрозуміліше, ніж на Сході, тому я більше себе ідентифікую з європейською частиною населення. В нас і побут, і культура європейські. Якщо проводити межу, то я мешкаю ближче до Москви, до центру. Удмуртія розташована в європейській частині Російської Федерації.

Те, що Росія розташована на перетині Європи і Азії — це позитивно, — каже Вєра. — В нас багато народів, в країні проживають і європейці, і люди азійських національностей та культур. Все ж, мені здається, у кожного народу повинна бути своєрідність, і відносити його до якоїсь частини світу, напевно, не варто. Росія — є Росія. Ми не Європа, і не Азія, тому що до Європи нам ще далеко, до тієї цивілізації, яка представлена у більшості європейських країн, і порівняно зі злиденним становищем, яке є в деяких східних країнах, ми вже давно розвинулися. Ми займаємо проміжне становище, щось запозичили у європейських народів, щось у східних. Живемо на перетині, є сусідами і однієї, і іншої частини світу. Це і не погано, і не добре. Від цього нікуди не втечеш, і не зміниш ніяк. На географічній карті нікуди Росії не перемістиш.

* * *

Питання про поділ Російської Федерації на Європу та Азію дуже складне і суперечливе. І чітко поділити країну неможливо, тому кордон називають умовним. До прикладу, у європейській частині Росії розташована Республіка Татарстан, яка, без сумніву, є азійською. Або ж Башкортостан, в якому державними вихідними є мусульманські свята.

Мешканець Свердловської області, студент другого курсу, Дмітрій Кіслов вважає, що кордон між Європою та Азією — незримий. Росія — це Євразія, єдність Європи та Азії.

В Єкатеринбурзі різні конкурси, фестивалі, спортивні змагання та інші заходи дуже часто проходять під назвами «Євразія» або «Європа-Азія». Так називають фірми та організації.

Хлібом-сіллю зустрічають іноземних журналістів, які відвідали столицю Уралу напередодні саміту ШОС.

До прикладу, саме в Єкатеринбурзі цього року відбуватиметься саміт Шанхайської організації співробітництва (ШОС). Єкатеринбург готується зустріти в червні лідерів країн-учасниць міжнародної організації взаємного захисту. ШОС — це азійська організація, до якої не належить жодна європейська країна, за винятком Росії, яка розташована на перетині двох частин світу. До організації входять такі країни, як Китай, Росія, Казахстан, Таджикистан, Киргизія та Узбекистан. Але мешканці Уралу запевняють, що не варто лише через це вважати Росію суто азійською державою, оскільки Російська Федерація має стійкі зовнішньоекономічні зв’язки і з азійськими країнами, і з європейськими.

Росія — розрізнена країна, поділена на республіки, області, краї. Тому не потрібно кардинально розділяти територію Росії на Європу та Азію, — вважають єкатеринбуржці. Умовних географічних знаків цілком достатньо. Мешканці Уралу пишаються своїм феноменом, але кажуть, російський народ — єдиний.

Львів—Єкатеринбург—Львів